День державної служби України
Наше минуле, досвід, традиції та цінності є запорукою нашого майбутнього. Належно оцінивши розвиток української державності у XX сторіччі, ми не лише уникнемо помилок, а й зможемо досягти успіху у розбудові незалежної України та впровадженні реформи державного управління і державної служби.
Інститут державної служби в її нинішньому розумінні (зі статусом державних службовців, уповноваженнями цих посадових осіб на здійснення функцій держави, а також отриманням ними заробітної плати з державного бюджету) з’явився 1918 року – за Гетьманату Павла Скоропадського, часів спроб у XX столітті побудови на теренах наших земель незалежної Української Держави. Від приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського 29 квітня 1918 року було запущено активні державотворчі процеси, прийнято та значною мірою впроваджено цілу низку системних законів, які вперше в історії України на законодавчому рівні закріпили основу інституту державної служби. Чільне місце тут посідає Постанова Ради Міністрів Української Держави про урочисту обітницю урядників і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі від 30 травня 1918 року.
Протягом червня 1918 р. урочисту обітницю в основному склали службовці органів державної влади, працівники судових установ, військові. Урочисті обітниці державних службовців цілком корелювалися із присягою громадян Української Держави: «Обіцяю та заприсягаюсь бути завжди вірним Українській Державі, як своїй Батьківщині, охороняти інтереси держави і всіма силами допомагати її славі та розцвіту, не жалкуючи навіть і життя свого».
При цьому присяга не була лише символом – вона була обов’язковою умовою набуття статусу державного службовця.
Тільки стоячи на засадах національних традицій, використовуючи кращий світовий досвід, ми зможемо забезпечити сталий розвиток своєї країни. Від професіоналізму, прозорості дій державних службовців залежить ступінь задоволення законних інтересів громадян, авторитет держави.
