У питаннях забезпечення наших дітей якісною освітою – пора вже забути про популізм…
Здавалося б – все очевидно. Є проблема – її потрібно вирішувати. Як би не було боляче, проблематично, непопулярно, але якщо просто відтягувати дієві кроки, замовчувати, прикриватися популістськими гаслами, проблема сама по собі не зникне, а навпаки тільки загострюватиметься…
Ось така ситуація все ж сталася із освітньою галуззю. Десятиліттями, не маючи політичної волі, чіткого бачення, ті, хто мав би відповідати за стан справ в освіті, передбачати її, на жаль, не зовсім оптимістичні перспективи, натомість прикривалися популістськими гаслами.
„Немає школи – немає села“. Але ж приміщення навчального закладу, на утримання якого йде в середньому від 1 млн. грн до 1,5 млн. грн. і в якому навчається по 20-25 учнів, при цьому деякі класи взагалі відсутні – це вже не школа, яка покликана давати якісні знання, організовувати виховний процес, пізнавальне дозвілля. Відвертий, нічим не виправданий популізм нівелює найголовніше – інтереси дітей, забезпечення гарантованого їм Конституцією України права на якісну освіту. Про які стандарти нової української школи, інноваційні технології, інтегровані уроки, конкурси та змагання може йти мова, якщо у класах по одному-два учні? Чому ніхто не задумується, як діти здаватимуть ЗНО, як вступатимуть у вищі навчальні заклади, не навчившись працювати у команді, в атмосфері здорової конкуренції, у спілкуванні з однолітками?..
Це дуже прикро, але від реальності ми не втечемо. Більшість сільських шкіл – малокомплектні. Держава ж чітко наголошує на якості сучасного навчально-виховного процесу. А від так - на оптимізації розгалуженої мережі, яка на сьогодні себе уже не виправдовує.
З 1 вересня 2016 р. фінансування загальноосвітніх навчальних закладів (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить менше 25 осіб, за рахунок державної освітньої субвенції не здійснюється.
А з 2017 року змінено і сам порядок та умови надання освітньої субвенції, яка стала спрямовуватись лише на заробітну платню педагогічного персоналу закладів загальної середньої освіти усіх типів бюджетів (згідно Постанови КМУ від 14.02.2017 № 94). Решта витрат: заробітна плата обслуговуючого персоналу, енергоносії, харчування та підвезення дітей, ремонти та ін. - має здійснюватися за рахунок місцевих бюджетів (а саме: податків, які сплачують сільгоспвиробники на адміністративній території відповідної сільської ради).
- Оскільки з кожним роком кількість учнів зменшується у закладах освіти району, відповідно і зменшується розмір освітньої субвенції, - пояснює начальник відділу освіти райдержадміністрації Лариса Коваль. - За кошти місцевих бюджетів проводиться:
- утримання закладів освіти (оплата енергоносіїв, закупівля палива, паливно – мастильних матеріалів, утримання шкільних автобусів та проведення їх ремонту, облаштування газових котелень вузлами обліку, згідно з вимогами чинного законодавства, закупівля продуктів харчування, матеріалів для проведення поточних ремонтів, капітальних ремонтів, придбання крейди, шкільної документації та інше);
- виплата заробітної плати та нарахування на неї обслуговуючому персоналу закладів освіти, працівникам дошкільних підрозділів;
- утримання закладів позашкільної освіти, методичного кабінету, централізованої бухгалтерії та господарчої групи (виплата заробітної плати та нарахування на неї працівникам та витрати на утримання і обслуговування приміщень, де вони розміщені).
Таким чином, бачимо, що малокомплектний заклад може діяти тільки за умови спроможності місцевого бюджету його утримувати.
Враховуючи, в яку суму це виливається, то варто задуматися над ефективністю та перспективою таких капіталовкладень. Можливо, ці кошти краще спрямувати на розвиток громади, втілити більш важливий соціальний проект, подбати про благоустрій, про якість питної води, відремонтувати ділянку дороги чи закупити шкільний автобус. Натомість ми витрачаємо мільйони, щоб навчити кількох учнів, а якість такого навчання – дуже сумнівна. Мається на увазі не кваліфікація педагогів, зовсім ні – а сам навчально-виховний процес, який апріорі не можливо організувати якісно у такому малесенькому колективі. Окрім цього, витрачаючи шалені гроші на утримання закладів, ми не можемо забезпечити жоден з них сучасним обладнанням, згідно вимог нової української школи. За що ми боремося: за приміщення чи за майбутнє наших дітей?
Напевно, що не подякують за це згодом і самі діти, і батьки.
На жаль… Такі от реалії. Їх треба прийняти, щоб зрозуміти, як діяти далі.
І не потрібно „вигадувати велосипед“, процес оптимізації, а також переходу окремих навчальних закладів на автономне утримання уже відбувся у більшості районів області. У нас незрозумілою залишається позиція щодо збереження закладів будь-якою ціною.
Для прикладу можна назвати Уманський район, де рішенням сесії районної ради уже кілька років, як понижено ступінь малокомплектних навчальних закладів. На разі у Катеринопільській районній раді перебувають матеріали щодо реорганізації десятьох навчальних закладів. http://viche.ck.ua/item/6335
На розгляд сесії Тальнівської районної ради 26.04.2019 було винесено пропозиції щодо реорганізації 10 закладів, які мають великий дефіцит коштів, пов'язаний з малою наповнюваністю класів. Попередньо була проведена значна роз'яснювальна робота із педагогічними колективами, з батьками, піднімалися питання на сходках сільських громад. Були розглянуті всі можливі шляхи збереження закладів, найоптимальніші варіанти підвезення дітей до сусідніх шкіл, організацію там кількаразового харчування, розширення гурткової роботи, закріплення відповідальних супроводжуючих тощо. Запропоновано сільським радам спільно із керівництвом закладів виробити власні пропозиції, бачення. На жаль, більшість зайняли мовчазну „очікувальну“ позицію.
Прикро, але не більш дієвою виявилася і позиція окремих депутатів районної ради (до речі, варто нагадати, що у більшості з них – це не перша каденція, і про проблеми освіти, які тягнуться десятиліттями, їм добре відомо). Рішення щодо оптимізації було прийнято лише по 4-ох закладах (і то – лише пониження ступеню). Доля решти шести шкіл – не визначена. Але і запропонувати свої шляхи вирішення проблем по утриманню закладів освіти району депутати, які не підтримали рішення по оптимізації, теж не змогли...
